Законопроект "Купуй українське": як представники вітчизняного бізнесу оцінюють нову ініціативу

7 грудня депутати підтримали законопроект №7206 "Купуй українське, плати українцям", який запропонувала Радикальна партія Олега Ляшка. За закон проголосував 241 народний депутат. Документ був зареєстрований 3 жовтня 2017 року. Серед авторів — Олег Ляшко, Віктор Галасюк, Олена Кужель.

Документ пропонує виділити категорії товарів, робіт або послуг, закупівлі яких будуть здійснюватися виключно за ціновим критерієм. Для інших передбачано додаткові нецінові критерії. Так, у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, які не є предметом неспеціалізованої закупівлі, критерієм оцінки є "приведена ціна". Як наголошується в законопроекті, приведена ціна = ціна/коефіцієнт корекції. Останній коефіцієнт обчислюється за багаторівневою формулою.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України виступало проти законопроекту №7206. За підрахунками МЕРТ, іноземних компаній серед учасників і переможців в державних закупівлях — не більше 1%, тоді як імпортні товари в загальному обсязі держзакупівель складають 27%.

Що про нову ініціативу думає бізнес?

Всім відомо, що будь-яке рішення — це завжди палиця з двома кінцями, а надана послуга може бути ведмежою. Що ж робити ось в цьому конкретному випадку?

Давайте уважніше поглянемо на прийнятий Верховною Радою 7 грудня в першому читанні законопроект №7206 "Купуй українське — плати українцям". Багато людей вже встигли його назвати прогресивним та довгоочікуваним. Що ж мене непокоїть і заважає підтримати таке правильне гасло про підтримку вітчизняного виробника? А я просто прочитав текст законопроекту і в мене з"явилось багато питань. Як часто і буває, "диявол криється в деталях". Втрати для бюджету. Критерій місцевої складової буде коливатись від 20% до 30% бюджету закупівлі. Це забезпечить перемогу місцевого виробника, навіть якщо його товар дорожче на 43%. Закон поширюється не на всі, а лише на "спеціалізовані" товари, переліку якого поки нема. Є ризик, що знову створюється можливість ручного впливу, і у КМУ з"являється можливість "впливати на процеси" із зрозумілими корупційними ризиками та/або можливістю політичного тиску на окремих виробників. Ще одна можливість для корупції та дискримінації учасників — ускладнення та серйозна бюрократизація процедури закупівлі? Для того, щоб скористатись пільгою, виробник буде змушений документально підтвердити 7 складових критерію українського походження товару. А це — десятки додаткових довідок, які мають підтвердити походження комплектуючих, сировини та матеріалів, що використовувались при виробництві. Крім того, потрібно буде підтверджувати статус резидента всіх працівників. Надавати документи походження основних засобів виробництва, сум амортизації, оплат за оренду тощо. Взагалі хтось намагався вже зібрати ці всі папірці й оцінити трудовитрати? У результаті відсутність чітких критеріїв підтвердження "вітчизняності" знову призведе до того, що державні замовники зможуть ще нахабніше вибирати "своїх" постачальників та відсіювати всіх інших. Коли проходить аукціон, то конкуренти, знижуючи ціну, не бачать до завершення аукціону, з ким торгуються. Якщо буде введено додаткові критерії, то як учасник зможе зрозуміти, чи знижувати ціну на аукціоні, якщо інформація про походження товару опонентів буде відкрита лише після завершення аукціону? Частенько виробники товару не беруть самостійно участь у торгах, а продають через дистриб"юторів. От в них точно виникнуть проблеми при підтвердженні "вітчизняності". Як результат — зменшення конкуренції на публічних закупівлях. Якщо в такому вигляді законопроект буде прийнято, то навіть наразі навіть важко оцінити на скільки широким буде поле для маніпуляцій на публічних тендерах. А маніпуляцій і зараз достатньо і на жаль з ними ніхто з законодавців не бореться незважаючи крики про допомогу та велику кількість звернень та пропозицій з боку бізнесу та експертного середовища. А хтось прораховував той колапсом, який станеться в оскарженені публічних закупівель?

Це основні питання. Основна проблема — це не прописаний детально, але дуже ускладнений перелік документів, які будуть змушені збирати ті, хто хоче брати участь у публічних тендерах. Це однозначно відсіє компанії, які не бажають підігрувати для перемоги потрібного учасника.

Я особисто за розвиток українського виробництва і мої підприємства планують його постійно розвивати та нарощувати. Все що нам для цього потрібно — це рівні та єдині для всіх правила гри. А преференції, "вільні без ПДВ зони", дотації тощо, як правило, в Україні призводять лише до створення схем та "решалова". Дайте спокійно працювати, приберіть максимально людський фактор на прийняття рішень та спростіть різноманітні процедури. Якщо дійсно щиро бажаєте підтримати вітчизняного виробника, то подумайте як захистити власників від рейдерських атак та проведіть податкову реформу, яка постійно відкладається — спростіть адміністрування та прийміть хоча би з другого півріччя 2018 року довгоочікуваний закон о заміні податку на прибуток податком на виведений капітал. Це автоматично дозволить виробникам розвивати свою продукцію, знижувати витрати та бути конкурентноспроможними без усіляких непрозорих преференцій!

На мою думку, пора зупинити популізм та маніпуляції громадською думкою і, поки не пізно, проводити реальну реформу. Не треба вигадувати чергову "тендерну палату", яка в ручному режимі буде вирішувати, кому підтверджувати, а кому ні, всю цю кучу коефіцієнтів, вирахуваних по заплутаним формулам, або змушувати постачальників купувати відповідні довідки про місцеву складову. І це все під гаслом стимулювання економіки.

Категория: Мода